Думки з приводу

Зараз такі часи, що ніби й не до сміху. Новини — важкі, розмови — серйозні, плани — обережні. Святкувати гучно якось ніяково, радіти — майже соромно. Але ж якщо постійно сумувати й бідкатися, то можна й забути, як виглядає власна усмішка. А вона, між іншим, ще знадобиться.

І тут раптом з’ясовується: лише у лютому існує безліч незвичних, кумедних і подекуди абсолютно безглуздих свят. Без офіційних промов, без пафосу й обов’язкових тостів. Просто маленькі приводи усміхнутися — навіть у найсерйозніший час.

Ось уже другу неділю Україна живе в умовах сильних морозів і масованих російських обстрілів. Уперше за три роки повномасштабної війни ворог вирішив зробити ставку на холод — спробував «заморозити» українців, залишивши їх без світла, тепла, води та інших звичних благ цивілізації.

Побачив у соцмережах відео інтерв’ю нашого журналіста з полоненим російським солдатом. Молодий, здається, хлопець. Він спокійно показує шрами на голові — без сорому, без емоцій, наче розповідає щось буденне. На запитання, звідки вони, відповідає просто: батько бив молотком по голові. Регулярно. Раз на тиждень. Був п’яним. Лікарів ніколи не викликали. Навіщо бив? «Не знаю. Мабуть, по приколу».

Отже, світло знову вимикають. Щодня — як каже наш Telegram-гороскоп — у якийсь області України «тимчасово відсутнє електропостачання». Та ми в Україні вже давно навчилися жити як зі світлом, так і без нього. Кожне вимкнення — це для нас давно вже не катастрофа, а звичний пункт у розкладі дня. Чайник у термосі, свічка на столі, мем у Telegram — і все, життя триває.

А от у наших східних «сусідів» ситуація інша.

Ще вчора вони насміхалися з наших блекаутів, а сьогодні сидять у темряві самі.

Нас, немов школярів перед контрольною, постійно лякають: то зростанням цін на продукти, то новими тарифами на комуналку. Сьогодні кажуть, що подорожчає хліб, завтра – гречка чи олія. То газ стане «золотим», то електроенергія, то якась інша послуга раптом перетвориться на розкіш. І все це — звісно ж, «заради стабільності України».

В Україні, як виявляється, гроші — як бур’яни після дощу: ростуть навіть на згарищах війни. Понад 17 тисяч українців у цьому році офіційно стали мільйонерами, і це лише за результатами цьогорічної деклараційної кампанії. Про це на днях з нотками фіскальної гордості повідомив народний депутат Данило Гетманцев.

Випускникам українських шкіл більше не вручатимуть золотих і срібних медалей – такий наказ видало Міністерство освіти і науки України. Замість них в атестаті ставитимуть позначку «з відзнакою».  Крім того, Комітет Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій визнав недоцільним централізоване виготовлення цих нагород за кошти державного бюджету.

Сьогодні не лише українці, а й увесь світ чекає, коли ж нарешті почнуться переговори про закінчення війни (начебто, вже почалися). Чи вдасться Трампу якось натиснути на Путіна, щоб той нарешті змінив свою агресивну політику? Це питання поки зависло в повітрі, як ціни на комуналку.

Останнім часом у ЗМІ чомусь все частіше почали згадувати про перехід на літній час. Напевне, через невідання – буде Україна на нього переходити, чи ні. Як відомо, у минулому році Верховна Рада вирішила скасувати перехід на літній час. Здавалося, вже можна було б радіти, що, нарешті, не доведеться з жахом прокидатися вранці й гадати, куди поділась ще одна година сну. Але ж не все так просто! Президент указ так і не підписав, а отже, питання зависло у просторі та часі. Як відомо, стрілки ми маємо переводити вже зовсім скоро - у кінці березня.

На минулому тижні бійці ЗСУ взяли у полон ескімоса Василя.  На цій війні наші бійці вже брали в полон, крім росіян, чеченців, дагестанців, бурятів,  башкирів, тувинців, мокшанів (підвид мордви), інших представників малих народів, навіть двох північнокорейців.  І от ця своєрідна колекція поповнилася новим екзотичним екземпляром - справжнім ескімосом. Напевне, він би краще і гармонійніше виглядав у себе на півночі, посеред тундри, під північним сяйвом, у хутряній малиці, на запряжених оленями нартах, з гарпуном для полювання.