Нас, немов школярів перед контрольною, постійно лякають: то зростанням цін на продукти, то новими тарифами на комуналку. Сьогодні кажуть, що подорожчає хліб, завтра – гречка чи олія. То газ стане «золотим», то електроенергія, то якась інша послуга раптом перетвориться на розкіш. І все це — звісно ж, «заради стабільності України».
А днями у ЗМІ знову з’явилася інформація про необхідність підвищення комунальних тарифів. Зараз, звісно, під час війни діє мораторій на їх підвищення. Але всілякі експерти й аналітики не втомлюються повторювати: тарифи треба доводити до «економічно обґрунтованих», бо держава не може постійно штучно їх стримувати. І, як завжди, підвищення подають «для нашого ж блага» — мовляв, інакше буде ще гірше.
А що ж робити людям, особливо пенсіонерам і тим, хто й так ледь зводить кінці з кінцями? Нам радять не хвилюватися – підвищення буде поступове. Наче від цього в гаманці з’являться додаткові купюри…
У подібних ситуаціях українцям зазвичай дають універсальну пораду – економити. Економити газ, воду, світло, теплоту, нерви й навіть власні мрії. Але чи є інші рецепти? Хіба що навчитися грітися гарячими новинами про «світле майбутнє» або заряджати телефон від власного оптимізму.
Було б добре, якби разом із тарифами так само «поступово» зростали й зарплати з пенсіями. Але про це чомусь мовчать. Мабуть, у влади свої уявлення про стабільність.
Як казав Марк Твен: «Прогрес неможливий без змін, а ті, хто не може змінити свою думку, не можуть змінити нічого». От тільки у нас прогрес – у рахунках за комуналку, а думку змінювати пропонують виключно нам.
Наші побажання українцям
Тож як діяти в умовах постійних розмов про тарифи?
Не панікувати. Пам’ятайте: більшість страшилок у медіа працюють на емоції, а не на факти.
Будьте практичними. Якщо є можливість утеплити житло, встановити лічильники чи переходити на енергоощадні лампочки – це справді допоможе.
Слідкуйте за новинами, але з фільтром критичного мислення. Не всі «експертні прогнози» справджуються.
Зберігайте гумор. Іронія та здоровий сміх іноді є найкращою відповіддю на абсурдність ситуації.
Бо виживати можна по-різному, а жити – краще разом, підтримуючи одне одного й не втрачаючи віри, що «економічно обґрунтовані» колись стануть і зарплати, і пенсії.