6 березня 2022 року Президент України Володимир Зеленський надав Харкову звання “Місто – Герой України”. У 2003-му ухвалили закон “Про Державний Гімн України”. У 1992-му розпочався розіграш першого українського Чемпіонату з футболу. У 1951-му помер колишній очільник уряду УНР та Директорії Володимир Винниченко.
Свята та пам’ятні дати 6 березня
6 березня – Всесвітній день боротьби з глаукомою, Європейський день праведників та День боротьби з поганим обслуговуванням.
6 березня в історії
6 березня 1902 року заснували футбольний клуб “Реал Мадрид”, який за версією ФІФА став найкращим футбольним клубом XX століття.
6 березня 1951 року помер перший голова уряду УНР та Директорії Володимир Винниченко.
З моменту своєї відставки в лютому 1919-го він перебував на еміграції. Спочатку поїхав до Відня, де зайнявся написанням мемуарів. Результатом став тритомник “Відродження нації” про історію Української революції. Винниченко також продовжував займатись політикою. Бувши прихильником соціалістичних (і навіть комуністичних) ідей, він все ж таки не погоджувався з більшовиками в тому, що вони не враховували національний чинник. Тож хотів створити нову партію – з майже більшовицькою програмою, але “національнішу”. Прообразом такої партії стала створена ним у Відні Закордонна група українських комуністів. У 1920-му він навіть відвідував Москву разом із дружиною й отримав від радянського керівництва пропозицію стати заступником голови Раднаркому УСРР (наркомом закордонних справ). Але, попри свої комуністичні переконання, відмовився, усвідомивши, що його просто хочуть використати у політичній боротьбі більшовиків проти українського спротиву. Тож повернувся на еміграцію.
Жив у Польщі, Австрії, Чехословаччині, Німеччині та Франції. Поступово Винниченко, спостерігаючи, яку країну будують більшовики та що творять в Україні, переходив від ідей співпраці з ними до жорсткої протидії. У Європі колишній український державний діяч набув слави літератора та драматурга. Його твори виходили й в радянській Україні – до того моменту, коли 1933 року Винниченко виступив із відкритим листом до Політбюро Компартії, в якому звинуватив Сталіна та Постишева в організації Голодомору. З цього моменту у СРСР його твори заборонили. З 1925-го Винниченко жив у Франції – спочатку в Парижі, а потім переїхав на південь країни, придбавши стару садибу в місті Мужен поблизу Канн. Там він жив усі свої останні роки, ставши веганом та сироїдом, а також присвятивши себе живопису. Під час Другої світової війни нацисти, окупувавши Францію, пропонували Винниченку стати українським прем’єром – очолити маріонетковий уряд в Україні. Але він відмовився. Був поміщений у концтабір, але пережив війну. Він помер 6 березня 1951 року, видавши перед смертю останній роман – “Слово за тобою, Сталіне”, де розвінчував міф про “щасливе життя в радянській Україні”.
6 березня 1964 року боксер Кассіус Клей змінив ім’я на Мухаммед Алі. Детальніше.
6 березня 1992 року розпочався розіграш першого Чемпіонату з футболу незалежної України.
6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила закон “Про Державний гімн України”. Він затвердив гімном “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького.
“Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються та закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів”, – зазначається в тексті закону.
Попри те, що затвердження національного гімну офіційно тривало так довго, його активно використовували з перших днів незалежності України. Уже 17 вересня 1991 року українське радіо розпочало свої передачі виконанням “Ще не вмерла Україна”, а 5 грудня того ж року гімн вперше офіційно зазвучав на урочистому засіданні Верховної Ради, присвяченому підсумкам Всеукраїнського референдуму та виборам Президента країни.
6 березня 2022 року Президент України Володимир Зеленський надав Харкову звання “Місто – Герой України”. Разом із Харковом відзнаки отримали Волноваха, Гостомель, Маріуполь, Херсон та Чернігів.
Джерело: objectiv.tv