Колишній народний депутат з Кам’янеського Віталій Купрій детально проаналізував указ президента Володимира Зеленсього про звільнення всіх обласних воєнкомів і знайшов там чимало цікавого.
Отже, публікуємо аналітичний матеріал Купрія повністю.
«ЗВІЛЬНЕННЯ» ЗЕЛЕНСЬКИМ ВОЄНКОМІВ – ЩО ЗА ЦИМ КРИЄТЬСЯ.
17 серпня Президент України на виконання рішення РНБО видав Указ №491/2023, як його назвали у ЗМІ «про звільнення всіх без виключення керівників обласних і м.Києва Територіальних центрів комплектації та соціальної підтримки (ТЦК та СП). У народі – воєнкомів обласних військоматів.
Здавалося, що треба радіти, адже в результаті журналістських розслідувань, а за ними і в межах кримінальних проваджень ДБР, були виявлені масові порушення при здійснені мобілізації в Україні. Від банального побиття підлеглих до хабарництва і зловживання владою воєнкомами. Але після Указу Зеленського у мене також виникло багато запитань: чому їх зловживання не присікались раніше, чи викрито і зупинено всі корупційні схеми, чи отримають винні належне покарання, як не допустити зриву мобілізаційних процесів і порушення законності у майбутньому тощо.
У цій статті спробуємо розібратися в цих питаннях.
КОРУПЦІЯ ЧИ ДЕРЖАВНА ЗРАДА?
ТЦК та СП у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами про оборону, мобілізацію, військовий обов’язок, низкою підзаконних нормативних актів, серед яких є постанова Кабінету міністрів України від 23.02.2022 року №154. Відповідно до законодавства ТЦК та СП утворюються Міністерством Оборони України, але підпорядкування у них зовсім інше. Районні і міські підпорядковуються обласним. Безпосереднє керівництво ТЦК та СП і контроль за їх діяльністю здійснюють оперативні командування «Північ», «Схід», «Захід» та «Південь» відповідно до зони їх відповідальності, а загальне - Командування Сухопутних військ ЗСУ, яке з 2019 року очолює генерал-полковник Олександр Сирський.
Я особисто з 2020 року знаходився у системі, яка пов’язана із піднятою мною проблемою. Одразу очолював роту охорони при Ірпінсько-Бучанському ТЦК та СП. Потім уклавши контракт резервіста із Києво-Святошинським ТЦК і СП продовжив службу у якості заступника командира батальйону тероборони Бучанського району Київщини, сприяв популяризації національного спротиву, мав контакти з воєнкомом м.Києва, а також служив у Командуванні Сил ТрО ЗСУ.
Пам’ятаю як з самого початку повномасштабного вторгнення РФ у мене склалось враження що воєнкоми саботують роботу по мобілізації українців, особисто у м.Києві та Київській області. З перших днів війни, ще не будучі в окупації, з Бучі втекли співробітники ТЦК та СП Бучанського району. Патріотично налаштовані громадяни, які хотіли з власної волі приєднатися до тероборони і ЗСУ, так і не змогли це там зробити. З сумом в голосі вони знімали на відео замки на воротах. З іншого боку до мене зверталися десятки, а то і сотні чоловіків з досвідом військової служби, які приходили до воєнкомів у столиці, а їх відправляли додому, навіть не записавши їх контактні дані. Здавалося що там існувала якась внутрішня сила, яка психологічно направляла до здачі столиці, стримувала розгортання масштабного національного спротиву. Коли я зіштовхнувся з цією проблемою, то намагався її вирішити, зустрівся із воєнкомом Києва Юрієм Максимовим, але питання з місця так і не зрушило.
Столицю і, я вважаю, Україну в цілому врятувало лише те, що всупереч відсутності підготовки до війни і бездіяльності воєнкомів патріоти самі шукали зброю, а також де її застосувати проти ворога. Вважаю цих людей героями і схиляю голову перед тими, хто відкрив військові склади і почав роздавати стрілецьку зброю на вулицях Києва та інших міст. Я особисто пояснював бажаючим приєднатись до оборони, на яких ділянках зараз саме важче. Люди йшли в Мощун, Горенку, Ірпінь, Лютеж, на Броварський напрямок тощо. Знаходили там малочислені підрозділи ЗСУ, Нацгвардії, ГУР і поповнювали їх ряди без відміток у військових квитках. При цьому вони розуміли, що у разі загибелі або каліцтва вони та їх родини завдяки воєнкомам знаходяться поза законом та без державного захисту. Але йшли, гинули і перемогли!
Інша сторона медалі злочинних дій воєнкомів полягала у максимальному сприянні ухилянтам від військової служби (часто у змові із військовими лікарськими комісіями) порушити свій конституційний обов’язок захищати Вітчизну і втекти за кордон. Це могло робитися з подвійною метою. По-перше, це унікальна можливість незаконно збагатитись на хабарах. По-друге, відбулось реальне послаблення обороноздатності нашої країни за сприяння або свідомої відсутності контролю з боку команди генерал-полковника Сирського, який є відомим фаворитом керівника Офісу Президента Андрія Єрмака.
Тисячі чоловіків, які мали б служити в ЗСУ незаконно виїхали за кордон, або отримали можливість уникнути мобілізації саме завдяки воєнкомам всіх рівнів. Вважаю, що останні факти корупції воєнкомів, виявлені ДБР, треба розслідувати саме по статті державна зрада. Проте маю великий сумнів, що ДБР буде це робити. Адже у справі замішано вище військово-політичне керівництво держави. Я маю факти неодноразових спроб з боку правоохоронців фальшувати кримінальні справи з метою уникнення топ-чиновниками кримінальної відповідальності. Це і справа призначення на посади керівництва СБУ агентів ФСБ, і справа захоплення ворогом аеропорту у Гостомелі із знищенням літака «Мрія», і катастрофа гелікоптера, на якому був екс-Міністр внутрішніх справ тощо. Тому ці всі питання необхідно знову підняти після перемоги над ворогом. І велике питання до Командувача Сухопутних військ ЗСУ пана Сирського – це ж Ви призначали на посади корумпованих воєнкомів. Чому не здійснювали контроль за їх діяльністю?
УКАЗ, ЯКИЙ ЗОВСІМ НЕ УКАЗ.
Півтора року Зеленський, як гарант дотримання Конституції і законності в Україні, не помічав корупцію серед воєнкомів. І лише після журналістських розслідувань і масштабного обурення серед громадськості, він змушений був якось відреагувати. Чого лише вартувало викриття НАЗК керівника Одеського обласного ТЦК та СП Євгена Борисова на незаконному збагаченні на 188!!! мільйонів гривень під час війни і ніхто цього не бачив до літа цього року?!
І тут починається саме цікаве. Під тиском громадської думки Зеленський ініціює проведення перевірки обласних ТЦК і СП, і в результаті видає свій Указ, який його піар-служба представляє як «звільнення з посад корумпованих воєнкомів». Після аналізу цього Указу і відповідного Рішення РНБО з відповідальністю заявляю, що все це профанація, введення в оману суспільства і спроба погіршити боєздатність ЗСУ на фронті.
Давайте проаналізуємо в деталях.
По-перше, читаємо преамбулу Рішення РНБО. Там вказано: заслухавши доповіді Директора ДБР, Голови СБУ, МВС, Генпрокурора, Голови НАЗК, Директора НАБУ результатів перевірки ТЦК та СП було вирішено… Стоп! А де ж заслуховування саме того, хто за законодавством мав би проводити цю перевірку як безпосередній керівник цих процесів? Мова йде про генерал-полковника Сирського та його підлеглих. А він же був присутній на цьому засіданні РНБО особисто.
Чи не тому, що в межах одного із кримінальних проваджень ДБР ще 3 серпня було викрито начальника одного із управлінь штабу Сухопутних військ ЗСУ, які очолює пан Сирський? Оскільки претензій до останнього немає, його не хочуть слухати і йому навіть не доручали проводити самостійну перевірку, то у мене складається враження що за призначеннями на посади воєнкомів стоять більш впливові люди. І це лише можуть бути високопосадовці Офісу Президента. Як я вже писав, сподіваюсь що під час допитів після війни пан Сирський розкаже слідчим як, коли і хто примушував його розставляти людей на посади в ТЦК та СП.
Далі ще цікавіше. Читаємо яке ж саме рішення ввів у дію пан Зеленський. Виявляється, що ніякого! Жодних звільнень з посад. Пролунала лише рекомендація Валерію Залужному «прийняти рішення щодо перебування на посадах керівників обласних ТЦК та СП, припинивши практику їх ротацій». Мало того що це лише рекомендація, так ще і не стосується звільнення. А ще гірше, що це політичний протиправний тиск на нашого головнокомандувача ЗСУ щоб змусити його самостійно прийняти рішення, яке виходить за межі його повноважень – тобто порушити закон! Адже нагадую, що відповідно до статті 19 Конституції України військові діють в межах повноважень, які визначені законодавством. І питання призначення, або звільнення з посад обласних воєнкомів - це виключна компетенція командувача Сухопутних військ ЗСУ. По суті відповідно до статті 60 Головного закону ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Тому я пропоную РНБО та Президенту України зібратися ще раз і ухвалити законне рішення.
Але і тут негаразд. Звільнення з посад корумпованих воєнкомів має здійснюватися за зовсім іншими процедурами. Або в межах кримінального провадження за рішенням суду, або в результаті службової перевірки і виявлення фактів порушення законності. І таку перевірку має проводити… так, так, той же самий Олександр Сирський. Навіщо влада ламає через коліно ситуацію і не бажає йти законним шляхом? Може щоб надати звільненим воєнкомам право звернутися до суду, поновитися на посаді і стягнути з бюджету солідну компенсацію? І якщо після незаконного звільнення позовів до суду не буде, то це вказує на відвертий договірняк. Накрали, йдіть по тихому, дайте другим накрасти.
ЧИ ВИПАДКОВА ВИБІРКОВІСТЬ?
Цікаво, що повсюди йде мова про обласних керівників ТЦК та СП. Але ж корупція при мобілізації досягла всіх рівнів, у тому числі міських і районних. Чому ж Президент не звільняє всіх воєнкомів? Виглядає як спроба замилити око суспільству, випустити пар.
Нещодавно журналісти оприлюднили обставини загибелі у Бахмуті Дмитра Штанька, який писав плівки з братом Андрія Єрмака, коли продавались державні посади. Це наводить на думку, що влада використовує війну щоб прибирати політичних опонентів і критиків режиму. Зі свого власного досвіду хочу підтвердити це на прикладі ТЦК та СП Бучанського району Київщини. У квітні місяці в будівлі Гостомельської селищної військової адміністрації його співробітники намагались повторно забрати мене на фронт, оскільки я виявив масштабну корупцію в оточенні Президента. Намагались таким чином закрити мені рот. Мене протиправно об’явили у розшук, підробили дані про отримання мною повісток, а саме головне, знищили із моєї військової справи всі документи, які стосувались моєї військової служби, стану здоров’я тощо.
І вишенька на торті, це рекомендація Зеленського і РНБО Залужному призначати на посади керівників обласних ТЦК та СП осіб офіцерського складу, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Не знаю хто таке порадив керівництву нашої держави, але це справжній підрив боєздатності наших ЗСУ. Уявіть, взяти зараз і забрати служити воєнкомами 25
начальників штабів батальйонів, які здійснюють наступ на фронті!!! І не факт що бойовий офіцер зможе справитись із адміністративною роботою і виконати план по мобілізації.
ВИСНОВОК
Міняти воєнкомів треба обов’язково! Зрозуміло що після проведення службових розслідувань або у межах кримінальних процесів. Робити це має не головнокомандувач Валерій Залужний, а командувач Сухопутних сил ЗСУ. І без сумнівного рішення РНБО і Указу Президента. На мою думку відповідні кадри треба шукати не серед досвідчених діючих бойових офіцерів, а комісованих військових, тих, хто має право на відстрочку і має досвід управлінської роботи. А головне це мають бути чесні люди, патріоти України», - пише Купрій в соціальних мережах.